Батьками-вихователями можуть бути повнолітні та працездатні особи, за винятком:
– осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;
– осіб, позбавлених батьківських прав;
– осіб, які були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини;
– осіб, які за станом здоров'я не можуть виконувати обов'язки щодо виховання дітей (особи з інвалідністю I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, осіб, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства);
– осіб, які перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
– осіб, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
– осіб, які страждають на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ щодо осіб, які не можуть бути усиновлювачами (Перелік захворювань, за наявності яких особи не можуть бути усиновлювачами);
– осіб, які були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України (2341-14), або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
– осіб, які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу), осіб без громадянства;
– осіб, які перебувають в шлюбі з особами, що за законом не можуть бути батьками-вихователями;
– осіб, з якими проживають члени сім'ї (в тому числі малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства;
– осіб, які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу), особи без громадянства;
– будь-яких інші особи, чиї інтереси суперечать інтересам дитини.