Доповідь “ Аналіз стану ефективності системи утримання та виховання дітей-сиріт та дітей, що залишились без опіки батьків та пропозиції щодо реформування закладів для цих дітей ”
Тетяна Воронцова
Сім'я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства.
Саме сім'я є тим місцем для дитини, де вона може розвиватись як повноцінна особистість.
Проте маючи великий виховний потенціал українська сім'я не реалізує його повною мірою, а багато українських сімей потерпають від кризи, часто спричиненої економічним станом нашої країни.
Як наслідок саме з кризових сімей діти потрапляють в заклади для дітей, що опинились без опіки батьків. Але жоден заклад ніколи не замінить дитині родинного виховання. Сім'я є найбільшим психологічним фактором здорового розвитку дитини.
На сьогодні пріоритетом держави для захисту прав та інтересів дитини є влаштування її саме в сім'ю — усиновлення, під опіку (піклування ), у прийомні сім'ї та дитячі будинки сімейного типу.
Головною причиною, що стримує розвиток нових методів виховання дітей є інертність системи, відсутність чіткості у законодавстві, недостатня координація служб, які опікуються дітьми та їх сім'ями, відсутність єдиної стратегії в органах влади різних рівнів і як наслідок залежність прийняття рішення від конкретної посадової особи.
Переважна більшість дітей — сиріт та дітей, що опинились без опіки батьків утримується, виховується та навчається в державних дитячих закладах, в яких, через велику кількість вихованців, діти не отримують сімейного затишку, батьківської ласки, справжнього добробуту і соціальної адаптації.
З кожним роком збільшується кількість дітей — сиріт. Статистика свідчить, що випускники інтернатів: страждають від алкогольної залежності - 28%, скоюють правопорушення в перший рік - 21% та опиняються залученими до злочинної діяльності 40%, ведуть утриманський спосіб життя до - 43% випускників. Вони не навчені жити!
Потужна фінансова підтримка органами влади інтернатних закладів та недостатнє спрямування коштів на впровадження сімейних форм виховання призводить до неефективного використання бюджетних коштів!
Видатки на утримання інтернатних закладів постійно зростають. Так на утримання однієї дитини в закладі обходиться державі близько 7,5 тис.грн., а в рік це 90 тис.грн.
За ці гроші дітей — сиріт та дітей, що опинились без опіки батьків можна навчати в за кордоном. В Європі таке навчання буде навіть дешевше, а діти отримають європейську освіту та й для держави це буде економічно вигідніше!
За структурою найбільшу питому вагу у поточних видатках цих закладів займають витрати на заробітну плату-біля 50-60%, біля 20 % - витрати на харчування, біля 3 % - витрати на одяг, взуття та інше., до 0, 4 % - на медикаменти. Решта коштів спрямовують на комунальні витрати, обладнання, транспортні послуги, відрядження тощо.
Тобто на утримання самої дитини спрямовується не більше чверті загальної суми поточних витрат.
Зовсім інша картина структури витрат по сімейних формах виховання.
За результатами анкетування батьків,що взяли на виховання дітей, на харчування дітей спрямовується близько 50 % соціальної допомоги, на придбання одягу та взуття від 25 до 40 %. Залишок коштів спрямовується на придбання ліків, шкільне приладдя, іграшок, платні послуги у школах, заняття з репетиторами. І це все при тому, що на утримання дітей батьки отримують допомогу в розмірі двох прожиткових мінімумів, на сьогодні це близько 2 тис.грн.
Та не дивлячись на такі переваги в 2009 р. в області функціонувало 13 ДБСТ та 76 прийомних сімей, в 2010 р. - 12 ДБСТ та 81 ПС, в 2011 році — 13 ДБСТ та 80 ПС, хоча про своє бажання створити прийомну сім'ю щороку заявляють набагато більше людей так в 2011 р. про це заявили 13 осіб та 19 сімей ( навчання пройшли 3 особи та 8 сімей). Саме через це роботу нашої області в сфері захисту прав дітей визнано незадовільною. Безумовно для створення ДБСТ з боку органів місцевої влади вимагається значно більше зусиль, оскільки саме на місцеві органи влади покладається забезпечення ДБСТ житлом та обладнанням. Але відповіді влади, що у місцевих бюджетах відсутні кошти виглядають не досить обґрунтовано, з огляду на те, що протягом останніх років на інтернатні заклади, які підлягають реформуванню, значно збільшились капітальні видатки, а це десятки мільйонів гривень.
Саме тому настав час докорінних змін у системі захисту дітей — сиріт та дітей, що опинились без опіки батьків. На сьогодні затверджена державна програма “ Реформування системи закладів для дітей — сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”. Але крім програми можна зробити ряд дій та заходів, які прискорять та полегшать завдання програми.
Щоб ефективно допомагати дітям найперше і найголовніше, що потрібно зробити, на мою думку, це об'єднати зусилля державних органів, громадських організацій та сім'ї в цілому!
Я впевнена, що в нашому суспільстві є реальна можливість та потенціал допомогти кожній дитині і не залишити жодну дитину без сімейного оточення та піклування!
Практичні дії, які можна здійснювати на рівні області та міста:
1. В першу чергу максимум зусиль потрібно направити на підтримку та допомогу сім'ям, діти, яких під загрозою вилучення з сім'ї, або ж вже утримуються в державних закладах. Саме в цій сфері роботи з сім'ями варто долучити благодійні та громадські організації, які мають не тільки великий потенціал, людські ресурси, можливість матеріально допомогти потребуючим підтримки сім'ям, але саме головне мають велике бажання, а це значна запорука успіху в роботі та якісне надання соціальних послуг.
Звичайно ж дії благодійних організацій потрібно координувати, необхідно для них організувати початкове навчання ( тренінги) з приводу соціального супроводу кризових сімей, ставити для них конкретні завдання. Я впевнена, що більшість організацій з радістю буде співпрацювати з владою.
Відсутність роботи, особливо в селах, не дає можливості батькам не тільки прогодувати дітей, але й навчати їх в місцевій школі. Сьогодні навчання дитини в звичайній школі потребує значних витрат, тому батьки й погоджуються і самі віддають дітей навчатись в школи — інтернати, де всі ці потреби оплачує держава. Так максимальна гарантована підтримка держави для багатодітних сімей складає близько 450 грн. на 1 дитину, на утримання дитини в прийомній сім'ї близько 2 тис. грн, тоді як на утримання на 1 вихованця школи — інтернату 7,5 тис.грн. В результаті програють всі: держава витрачає в рік на утримання однієї дитини близько 90 тис. грн. , діти не мають можливості виховуватись в своїй сім'ї, батьки сумують за своїми дітьми, але від безпорадності не мають іншого виходу.
Чи не пора зробити перерозподіл бюджетних коштів на користь дітей ?
Як вихід — ми пропонуємо розробити та затвердити обласну та міську програми на адресну підтримку багатодітних сімей, які хочуть , щоб їхні діти проживали разом із батьками, підписавши з ними відповідну угоду за якісним доглядом за дитиною вдома і допомогти при цьому їм вирішити певні матеріально — побутові труднощі, а також надавати таким сім'ям щомісячно матеріальну допомогу, пропорційно від кількості дітей.
Наприклад : За основу можна брати допомоги, які виділяються державою на утримання дітей в прийомних сім'ях. Якщо в сім'ї троє дітей — то варто виділяти на кожну дитину один прожитковий мінімум, на кожну наступну дитину допомогу збільшувати на 10%. Таким чином батьки зможуть забезпечити потреби дітей, але звичайно їм також потрібно допомогти працевлаштуватись. Якщо ж у сім'ї шестеро і більше дітей, то мама зможе і не працювати, а якісно доглядати за своїми дітьми, це все одно краще для дітей, ніж би вони виховувались в закладі чи навіть були влаштовані в прийомну сім'ю чи ДБСТ.
Та незважаючи на державну підтримку батькам приходиться стикатись з різного роду перешкодами на місцях, як на момент створення, так і в майбутньому. Серед основних проблем під час створення прийомної родини — були названі батьками -кандидатами наступні: затягнуті терміни прийняття рішень держслужбовцями, велика кількість необхідних документів, які потрібно зібрати, в тому числі платні довідки, проблеми з одержанням дітей в інтернатних закладах, дитячих будинках.
Я особисто зіштовхнулась з тим, що дуже часто у закладах дітей негативно налаштовують на те, щоб діти жили в прийомній сім'ї.”Нинішня система сприяє утримуванню дітей в закладах”- вважає радник Президента з прав дітей Юрій Павленко. І це дійсно так. Багато дітей розповідали, що їх активно не тільки відмовляли йти у сім'ю, а й навіть погрожували.
Тому варто організувати для дітей відповідні інформаційні роз'яснення та притягувати до відповідальності тих посадових осіб, які перешкоджають реалізації дитини права на сімейне виховання.
Законодавством передбачено соціальний супровід прийомних сімей та ДБСТ. Сім'ї, які усиновили дитину, або взяли під опіку не мають такої підтримки. Але в усіх
сім'ях є труднощі у вихованні дітей і не маючи вчасної підтримки, на жаль деякі з них не бачучи виходу зважуються на повернення дітей. Останнє травмує дитячу психіку та і прийомні батьки вже ніколи не зможуть жити, як раніше! Ресурсу соціальних служб недостатньо, щоб допомогти цим сім'ям і часто вже буває запізно. Часто люди мають добрі наміри, але не готові до такого кроку, або ж приходить виснаження та ефект самовигорання.
Я пропоную для таких сімей:
- пропонувати проходити курси підготовки для прийомних батьків, навіть якщо це не передбачено, наприклад для усиновлювачів.
- створити групи взаємопідтримки ( у цих групах можна ділитись досвідом, отримувати практичні поради та допомогу).
- підняти в суспільстві та на рівні держави значимість таких сімей.
- саме тут в підтримку таким сім'ям варто долучати благодійні та громадські організації, навіть з метою розвантаження батьків. Так в багатьох Європейських країнах створено цілий волонтерський рух, який підтримує такі сім'ї.
Всі ці заходи значно зменшать, а то і зовсім виключать практику повернення дітей!
7. З метою розділення виконавчої та контрольної функції координатором прийнятої програми доцільно визначити Головне управління праці та соціального захисту населення в Хмельницькій області, яке буде здійснювати моніторинг дій відповідних управлінь та структурних підрозділів, які приймають рішення щодо долі дітей та їх сімей.
Кожен, хто має відношення до долі дітей — сиріт та дітей, що опинились без опіки батьків повинні в цей відповідальний час реформ зробити все можливе, щоб кожна дитина жила в сім'ї, як єдинній правильній формі виховання!
В матеріалах користувалась інформацією, взятою з офіційного сайту державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини, результати аудиту “ Ефективність використання бюджетних коштів на здійснення заходів, спрямованих на подолання дитячої безпритульності та бездоглядності”, а також з власного досвіду.