Навіщо усиновлювати дитину?

Таке просте і водночас надзвичайно складне запитання. Як правило, відповіді є різними: «Ми не можемо народити дитину», «Ми не могли не усиновити дитину, яка втратила батьків і залишилася сама» (як правило, таку дитину батьки вже знають), тощо. Відповідей на це запитання може бути безліч. 
   Основне, про що треба пам’ятати майбутнім батькам, — не варто усиновлювати дитину лише для того, щоб вирішити проблеми дорослих. Зверніть увагу на сам термін «усиновлення» або «удочеріння», в ньому найперше це дитина — син або донька, а не дорослий.
Ви будете щасливими батьками, як тільки усвідомите основне своє прагнення — ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, наповнити своє життя турботами малої дитини, її проблемами.
   Не встигли ще потенційні усиновителі стати на цей шлях, а їм вже задають запитання: чому саме вони зацікавлені в усиновленні? Дехто вважає, що для родини, яка не може мати дитину, усиновлення є чудовою можливістю, яка знаходить розуміння в інших. Люди часто співчувають неспроможності пари зачати дитину природнім шляхом.
   А ось родини, в яких вже є діти, тим більше якщо вони дорослі, часто наражаються на критику, коли вирішують збільшити свою сім’ю шляхом усиновлення.
   Будьте готові до того, що Вас можуть не зрозуміти навіть найближчі Вам люди. Ви змушені будете вислухати безліч негативних «пророцтв», бо значна частина суспільства поділяє негативний стереотип про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
   Але більш за все непорозумінь виникає, коли родина бажає усиновити дитину з розумовими або фізичними вадами. Часто люди ставлять під сумнів щирість намірів таких батьків і не розуміють, по-перше, чому взагалі вони хочуть усиновити, а, по-друге, чому вони бажають усиновити саме таку дитину. 
вверх