Що таке усиновлення?

Усиновлення — це юридичний процес, під час якого рішенням суду створюються нові, постійні відносини між батьками та дитиною, і який полягає у передачі батьківських прав та обов’язків від однієї родини до іншої. Це прийняття у сім’ю дитини на правах народженої, з усіма правами та обов’язками, як з боку дорослих, так і з боку дитини. 
   Разом з тим, усиновлення є і складним емоційним процесом. Дещо простішим є усиновлення дитини, яку майбутні батьки вже знають, а дитина знає їх. Якщо ж мова йде про усиновлення дитини, з якою майбутні батьки познайомляться в процесі усиновлення, то це набагато складніше.
   Як правило, дорослі намагаються уявити свою майбутню дитину, в багатьох випадках ідеалізуючи її. Так, наприклад, уявляють дівчинку красунею, з гарненькими бантиками, такою, що одразу ж їм посміхнеться. Насправді такі фантазії бувають далекі від реальності. Не виключено, що дитину ще треба навчити посміхатися та довіряти дорослим, а красу дитині забезпечить не гарненький бантик чи красиве платтячко, а саме посмішка та очі, що сяють довірою і любов’ю.
   Отже, насправді, усиновлення — це надзвичайно складний процес і для дитини, і для дорослих.
Усиновлення — це ПРИЙНЯТТЯ дитиною дорослих, дорослими — дитини, біологічними дітьми сім’ї — усиновленої дитини. 
   Якщо юридичний аспект усиновлення, як правило, триває не більше 3-6 місяців, то як психологічний, емоційний процес, усиновлення триває роками. Усиновлювачам принципово усвідомити, що усиновлена ними дитина має такі ж соціальні, емоційні та фізичні потреби, як і будь-яка народжена дитина у родині. Надзвичайно важливо ці потреби визначити, зрозуміти причини їх виникнення, знайти шляхи їх задоволення, навіть якщо ці потреби на початковому етапі протирічать культурним нормам усиновлювачів.
   Усиновлення — це процес, під час якого сподівання, мрії, культурні та релігійні переконання родини пов’язуються із дитиною, яка, у багатьох випадках, має власні сподівання, мрії та переконання.
вверх